Корупційні схеми в силовому блоці під час повномасштабної війни давно перестали бути окремими зловживаннями і перетворилися на стійку практику, за якої бойові підрозділи використовуються як зручне прикриття для виведення бюджетних коштів.

Показовим є кейс Департаменту поліції особливого призначення — Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють», яка на папері виконує бойові завдання, а на практиці фігурує в операціях з десятками мільйонів гривень, оформлених під гаслами «термінових потреб фронту», повідомляє НОН – СТОП.

У березні 2025 року Департамент поліції особливого призначення «Об’єднана штурмова бригада НПУ “Лють”» оголосив закупівлю засобів індивідуального бронезахисту та елементів військового спорядження на загальну суму 27 670 000 гривень. З самого початку процедура мала формальний характер: у встановлений термін була подана лише одна тендерна заявка — від ПВТП «Акрополіс». Основний вид діяльності цього підприємства — виробництво дорожніх сумок, валіз та цивільних аксесуарів. Компанія не має підтвердженої виробничої, технологічної чи ліцензійної бази для виготовлення бронезахисту або продукції військового призначення, проте саме з нею було укладено договір.

Зміст договору вказує на системні порушення вимог законодавства: фактично невизначений предмет закупівлі, відсутність процедури погодження зразків до початку поставок, ігнорування обов’язкових вимог до підтвердження якості та походження продукції. По суті, йдеться про контрольовану закупівлю без реальної конкуренції, де формальна тендерна процедура використовувалася виключно як прикриття для перерозподілу бюджетних коштів.

Фінансову частину схеми доповнює кадровий блок. Колишній керівник Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки Олександр Ткачук, діяльність якого раніше пов’язували з тиском на бізнес та «кришуванням» прибуткових секторів економіки, після звільнення опинився в структурі «Люті». Формально — інспектор штурмового підрозділу, фактично — без виконання бойових чи службових завдань. Конкурсні процедури та навчання мали суто декоративний характер, створюючи видимість законності та служби в умовах війни, тоді як сам підрозділ використовувався як кадровий буфер для проблемних фігур.

Фінальну крапку в цій історії поставив Печерський районний суд міста Києва. Постановою слідчого судді Головка Ю.Г. по справі № 757/54804/25-к скаргу на бездіяльність було залишено без задоволення. По суті, цим рішенням зафіксовано допустимість закупівель без реальної конкуренції, використання бойового підрозділу як формального прикриття та ігнорування очевидних бюджетних ризиків. Створено прецедент, за якого багатомільйонні операції в силовому блоці не потребують ні належної перевірки, ні повноцінної правової оцінки.

Поки десятки мільйонів гривень проходили через сумнівні договори, а бойовий підрозділ використовувався як фінансово-кадрова ширма, спроби домогтися реальної правової реакції наштовхувалися на системну бездіяльність, характерну для подібних справ. Ця бездіяльність працює не в інтересах фронту і держави, а в інтересах тих, хто навчився заробляти на війні, прикриваючись її символами.