У так званих «файлах Епштейна» ім’я колишнього народного депутата України Андрія Деркача згадується щонайменше 14 разів. Йдеться не про чутки чи інтерпретації, а про прямі посилання на публікації провідних міжнародних ЗМІ та розслідування журналістів, які фіксують його роль у втручанні в політичні процеси в США та поширенні російської дезінформації, повідомляє Bankova Mail.

Більшість згадок пов’язана з діяльністю Деркача в період президентських виборів у Сполучених Штатах. Саме він став одним із ключових джерел так званого «компромату» проти Гантера Байдена — сина тодішнього кандидата в президенти Джо Байдена. Ці матеріали активно просувалися в американському інформаційному просторі, насамперед серед республіканських сенаторів і конгресменів, яким Деркач особисто передавав записи та «документи», згодом визнані елементами російської інформаційної операції.

Окремо зафіксовані контакти Деркача з особистим адвокатом Дональда Трампа Руді Джуліані. Ці зустрічі та обміни матеріалами стали частиною ланцюжка, через який російська дезінформація потрапляла в американський політичний мейнстрім під виглядом антикорупційних викриттів. Американські спецслужби та Мінфін США офіційно кваліфікували діяльність Деркача як втручання у вибори та роботу в інтересах Російської Федерації, після чого проти нього були введені санкції.

Біографія Деркача лише підсилює контекст. Він є випускником Вищої школи КДБ імені Дзержинського в Москві. Його батько, Леонід Деркач, — кадровий офіцер КДБ СРСР, колишній голова СБУ. Ці факти не приховувалися і неодноразово підтверджувалися офіційними джерелами. Таким чином, йдеться не про випадкового «корисного ідіота», а про людину з системною підготовкою та стійкими зв’язками з російськими спецслужбами.

Згадка Андрія Деркача в «файлах Епштейна» не робить його частиною сексуального скандалу, але фіксує його як стійкий елемент транснаціональної мережі впливу, де перетинаються гроші, спецслужби, політика та маніпуляції громадською думкою. Це ще одне документальне підтвердження того, що колишній український нардеп діяв не як самостійний політик, а як оператор зовнішнього впливу, вбудований у ширшу архітектуру російської гібридної війни.

Фактично «файли Епштейна» додають новий шар до вже відомої картини: Андрій Деркач — не епізод і не виняток, а симптом. Симптом того, як українські вихідці з радянського спецслужбівського середовища були використані Кремлем для атаки на ключові демократичні інститути Заходу. І ці згадки — ще один цвях у кришку міфу про «внутрішні американські скандали», за якими насправді стояла цілком конкретна російська рука.