“Ми з Тамарою ходимо парою” Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що з 23 лютого 2026 року його країна припиняє аварійні поставки електроенергії до України, якщо Київ не відновить транзит російської нафти через нафтопровід Дружба.
Це не комерційні постачання, а саме аварійна допомога, котра використовується для підтримки стабільності енергосистеми під час пікових навантажень. Фіцо пов’язав це рішення з суперечкою щодо перерваного транзиту нафти, котра йде через Україну до Словаччини та Угорщини.
В офіційних поясненнях глава словацького МЗС Юрай Бланар при цьому відмітив, що Братислава не може оцінити масштаби проблем із трубопроводом, оскільки Київ не допустив словацьких експертів до пошкодженої ділянки Дружби.
Втім у відповідь Укренерго зазначило, що аварійна допомога від Словаччини надходила у дуже обмежених обсягах, і її припинення не повинно суттєво вплинути на роботу української об’єднаної енергосистеми.
Водночас зовсім нещодавно прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан офіційно підтвердив, що Будапешт заморожує затвердження кредиту Європейського Союзу для України на суму близько 90 мільярдів євро, поки Київ не відновить поставки російської нафти по Дружбі.
У своєму листі до президента Європейської ради Антоніу Кошта Орбан стверджував, що “непоновлення транзиту” є неспровокованою ворожістю, яка нібито “підриває енергетичну безпеку Угорщини”.
Тож Угорщина пов’язує своє рішення з не лише фінансовою підтримкою України, але і з пакетом санкцій ЄС, затримка котрого також стала предметом критики угорського уряду.
Однак у самому ЄС наголошували, що підготовка до надання Україні кредиту триває, і вето Будапешта не означає автоматичного скасування домовленостей.
То чому ж ми спостерігаємо нині такий “синхрон” від подвійних друзів кремлівського диктатора Путіна, і американського президента Дональда Трампа? Чому “подвійних”, сподіваємося, пояснювати не слід: варто лишень пригадати нескінченні візити Орбана та Фіцо до Москви. А також нещодавню промо-візит американського держсекретаря Марко Рубіо до Угорщини, зокрема у рамках підтримки Орбана на виборах.
Тим часом Будапешт і Братислава тиснуть на Україну, вимагаючи доступу до інфраструктури та участі в оцінці пошкоджень. Й ці рішення є не ізольованими технічними кроками з боку Угорщини та Словаччини, а частиною складного політичного протистояння, що включає дискусію про нафтопровід Дружба. Що це може означати для України? Технічно, припинення аварійних постачань електроенергії нам не ставить під загрозу енергосистему, оскільки вони були незначними і Укренерго запевняє, що ситуація залишається стійкою. Втім фінансово затримка кредиту ЄС може створити додаткову невизначеність для бюджету України.
Але не слід легковажити й політичною частиною проблеми: ці кроки можуть бути симптомом ширшої суперечки всередині ЄС щодо підходів до російської агресії та енергетичної співпраці.
Як видно з офіційних заяв і документів, нинішня ситуація – це комбінація технічних суперечок щодо енергетичної інфраструктури та політичних маневрів у Євросоюзі, а не просто внутрішні дружби чи симпатії окремих лідерів. Але поки що ситуація для нас залишається стабільною. “Ми повинні виконати те, про що домовилися 18 грудня, і надати Україні кредит у розмірі 90 млрд євро. І ніхто не може не поважати рішення Європейської ради”, – сказав Кошта у Києві, куди він прибув разом з іншими лідерами, щоб відзначити четверту річницю повномасштабного вторгнення Росії. То що ж насправді відбувається? І як нам краще діяти з нафтопроводом Дружба? Адже логіка підказує, що його краще зупинити, бо це російська нафта, гроші на війну. З іншого боку, це інтереси наших західних союзників, бо ця нафта йде до ЄС. “Це ж не тільки про Угорщину та Словаччину, які, я так розумію, собі на виборчу кампанію відсмоктують. Але ж є і позиція Європейського Союзу. Вони якраз говорять про те, що треба відновити цей нафто нафтогін. І ми ж не можемо, об’єктивно, проігнорувати наших союзників, завдяки кому ми власне і тримаємось”, – зауважив у ефірі свого YouTube-каналу журналіст Роман Цимбалюк.