Гучний скандал навколо бієнале Венеційська бієнале, або 61-ша Міжнародна виставка сучасного мистецтва у Венеції (Biennale Arte 2026) пройде вже незабаром, з 9 травня до 22 листопада 2026 року. За інформацією організаторів виставки, РФ планує відновити роботу свого національного павільйону та представити експозицію вперше з початку повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році.
Громадський діяч і художниця Катерина Марголіс, що 20 років мешкає у Венеції, наводить допис відомого видання La Stampa з цього приводу: “Дві організаторки з високопоставленими московськими родинними зв’язками, олігарх у ролі спонсора та близько сорока художників із переважно невідомими іменами – які, певно, навіть не очікували спровокувати скандал європейського масштабу. Проект, з яким Російська Федерація має намір повернутися до свого павільйону на Венеціанській бієнале, поки що не обіцяє нічого сенсаційного. Перформанс “Дерево з корінням у небі” описується авторами як “гібридний формат” – термін дещо тривожний, що нагадує про “гібридну війну” кремлівської пропаганди – для дослідження теми “центру і периферії”. Крім заявлених намірів, імена учасників (майже всі музиканти, викладачі музики та експериментатори в галузі музичного фольклору) мало що говорять не тільки широкому загалу, а й професіоналам”. Куратором російського проекту на бієнале виступає Музична академія імені Гнесіних – державний навчальний заклад, з якого виходять ініціативи на кшталт “пісні СВО”. Але головним гарантом того, що павільйон не перетвориться на місце критичного роздуму про війну, є його комісар Анастасія Карнєєва, дочка генерала Миколи Волобуєва, який все життя працював у КДБ, а потім був заступником директора «за спеціальними дорученнями” у Рособоронекспорті і Ростеху та членом ради директорів концерну Калашніков, зауважує Марголіс.
До речі, після початку повномасштабної війни російський павільйон фактично не брав участі у двох попередніх випусках виставки: у 2022 році проєкт був скасований, а у 2024 році будівлю павільйону тимчасово передали іншій країні.
Українські урядові структури вже звернулися до організаторів бієнале із закликом не допускати участі Росії, наголошуючи на ризику використання культури як інструменту пропаганди. У спільній заяві міністра закордонних справ України Андрія Сибіги та міністра культури України Тетяни Бережної йдеться про те, що з 2014 року РФ цілеспрямовано знищує об’єкти культурної спадщини України, порушуючи норми міжнародного гуманітарного права, положення Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 року. “Росія зруйнувала або пошкодила 1707 пам’яток культурної спадщини та 2503 об’єкти культурної інфраструктури в Україні, з яких 558 повністю знищено. Російські окупанти незаконно вивезли щонайменше 35 482 музейні предмети, а понад 2,1 мільйона одиниць зберігаються на тимчасово окупованих територіях і перебувають під загрозою знищення або незаконного переміщення. Прямі збитки культурному сектору України вже перевищують 4,2 млрд доларів США, а загальні втрати галузі оцінюються більш ніж у 31 млрд доларів”, – наголошують Сибіга та Бережна. Окрім того, з початку повномасштабного вторгнення Росія веде системну війну проти української культури, ідентичності та історичної пам’яті. З 2022 року, війна Росії забрала життя 346 митців та 132 українських і іноземних медійників, підкреслюють українські міністри.
З огляду на недопустимість просування “творчості” країни-агресора РФ, й міністри культури та закордонних справ 22 європейських держав підписали спільний лист до організаторів бієнале з вимогою переглянути рішення про допуск Росії. У заяві підкреслюється, що надання Росії культурної платформи під час триваючої війни може використовуватися для політичної легітимізації держави-агресора.
Італійський уряд, своєю чергою, рекомендував організаторам бієнале не допускати цьогоріч росіян, але якось мляво. А Єврокомісія попередила організаторів виставки, що може призупинити або скасувати фінансування (грант приблизно 2 млн євро), якщо російський павільйон таки буде відкрито. Однак проблема у тому, що організатори бієнале і це передбачили: двері павільйону країни-агресора можуть залишатися закритими, а програма за участю мало- або взагалі невідомих музикантів та інших митців “прокручуватиметься” поза ним. І що з цим робити, поки невідомо, вся надія на погрозу ЄК припинити фінансування “банкету”. Трьокольорова ганчірка на Паралімпіаді Тут треба зауважити, що європейці якось загалом дуже поступливо починають ставитися до проявів російської “м’якої сили”, наче запрошуючи східних варварів до себе. Що тут більше впливає, “втома” від війни, внутрішньоєвропейська корупція чи якісь інші чинники, вибрати складно.
Принаймні, і великий спорт вже припиняє “бути миром”. Так, 10 березня Національний паралімпійський комітет України заявив про систематичний тиск на спортсменів і тренерів з боку представників Міжнародного паралімпійського комітету (МПК) й оргкомітету змагань, котрі тривають у Мілані й Кортіні-д’Ампеццо. Щонайменше два інциденти стосуються використання національного прапора як самими спортсменами, так і їхніми вболівальниками. “Українська паралімпійська команда з дозволу представника оргкомітету вивісила на будинку, де вона проживає, український прапор, який команда вивішувала на будинках проживання на чотирьох останніх Паралімпійських іграх – без заперечень з боку керівництва МПК і оргкомітету. Через деякий час після розміщення прапору з’явився представник оргкомітету і примусив його зняти. На запитання керівництва команди, чому і на якій конкретній підставі регламенту це зроблено, відповіді не було”, – йдеться у цій заяві. До того, нагадаємо, нашим паралімпійцям заборонили спортивні костюми з мапою України. Натомість, офіційно допустивши до змагань росіян (дехто з яких є “ветеранами СВО”, тобто окупантами), а також білорусів. МПК не лише повернув представників цих країн до змагань: уперше з часів Ігор у Сочі у 2014 році вони отримали можливість виступити на Паралімпіаді під національними прапорами. “…Ми не можемо вирішувати, хто є поганими чи хорошими солдатами. Що я можу сказати — у нас багато країн, що мають військові програми і ці чутки про російських «fast-tracking athletes» (що інтегруються за прискореною схемою) не відповідають дійсності”, – нахабно наважився заявити у коментарі Суспільному голова МПК Ендрю Парсонс з цього приводу. Втім рішення МПК зустріло суттєвий супротив: Україна, а згодом й інші країни оголосили бойкот церемонії відкриття Паралімпіади-2026. А самих російських параспортсменів освистали під час старту ігор.
Що ж відбувається нині і з мистецтвом, й зі спортом? І чому європейці настільки “легкопоступливі”, довірливі до росіян? За оцінкою російського фотохудожника-вигнанця Данила Ткаченка, котрого цитує Марголіс, операція з бієнале (як і цьогорічні Олімпійські та Паралімпійські ігри), була продумана у Москві дуже й дуже ретельно. “Й, у будь-якому випадку, принесе Кремлю політичні дивіденди: якщо проект відбудеться – це стане каналом soft power Путіна; якщо його заблокують, виникне медійний скандал, який також зіграє на руку російській пропаганді”, – зауважує Ткаченко. То що цьому можна протиставити? Консолідовану, гучну, помітну реакцію активних громадян та дипломатії, що й перетворюють “м’яку силу” агресивної РФ на бліду неміч.
Ірина Носальська