Африканський корпус Росії, сформований на базі найманців із ПВК Вагнер, за 10 днів залишив три міста в Малі, де Росія підтримує хунту президента Ассімі Гоїти. Проводячи в Африці “антиколоніальну” політику з метою виштовхнути з неї західні країни та допомагаючи військовим режимам, Росія виявилася нездатною самостійно протистояти джихадистам. Солдати Африканського корпусу та армії Малі почали йти з бази у місті Агельхок. Про це повідомляє Le Monde з посиланням на джерела серед французьких військових та повстанців.
Зазначається, що це вже третє місто на півночі країни, яке залишили російські військові, коли масштабний наступ почали об’єднані угруповання сепаратистів-туарегів (ALF) і джихадистів JNIM, місцевого відділення Аль-Каїди. 26 квітня Африканський корпус здав місто Кідаль, а 1 травня відступив з Тессаліта, що має стратегічне розташування.
До 25 квітня, коли сепаратисти та джихадисти пішли в атаку в кількох регіонах і підірвали міністра оборони Малі, в Агельхоку знаходилося близько 100 російських та 400 малійських солдатів. 4 травня, за даними військових джерел та повстанців, не менше 30 транспортних засобів залишили базу в Агельхоку, щоб приєднатися до контингенту, раніше виведеного з Тессаліту.
Російська влада заявляла, що Африканський корпус стримує атаки повстанців, але внаслідок нападів 25 квітня «є жертви з нашого боку в тому числі», сказав заступник глави МЗС Георгій Борисенко на засіданні комітету Ради Федерації з міжнародних справ.
Як повідомило Міністерство оборони, після доби боїв російські та малійські військові залишили “опорний пункт” у Кідалі.
Зараз російські військові продовжують виконання поставлених завдань і готові до віддзеркалення атак бойовиків», – додало відомство.
Як повідомляється, російські війська вийшли з Кідаля під глузливі вигуки повстанців, а потім зуміли непомітно покинути Тесаліт.
За словами представника ALF, їхній повний вихід очікується і з Агельхока. Він зазначив, що офіцери Африканського корпусу перебувають у постійному контакті з повстанцями, “вони повідомляють нам, що збираються йти, але їм потрібно ще трохи часу, щоби зібрати своє спорядження”.
Як відомо, Ассимі Гоїта прийшов до влади внаслідок двох військових переворотів у 2020 та 2021 роках. Після того, як він став тимчасовим президентом Малі на 5-річний перехідний період, термін цього періоду продовжили на невизначений час. Французький контингент чисельністю понад 5 тисяч чоловік був після перевороту та масових маніфестацій виведений з Малі, а Гоїта почав активно співпрацювати з Росією. Військову допомогу йому спочатку надавали вагнерівці, потім – Африканський корпус.
Як пише видання, нинішній відступ російських військових може говорити про те, що в Кремлі не хочуть повторення подій липня 2024 року, коли у влаштованій повстанцями засідці було вбито щонайменше 84 вагнерівці, пише Le Monde. А влітку 2025 року в засідку потрапила колона, яка складалася з бійців Африканського корпусу та малийського солдата. Близько половини із 40 бронемашин було знищено, десятки бійців – убито.
Пропозиція Кремля для таких країн, як Малі, Буркіна-Фасо, Нігер, Центральноафриканська Республіка, базувалася на трьох стовпах, пише в колонці The Washington Post Зінеб Рібуа, науковий співробітник вашингтонського Інституту Хадсона: захист режиму, територіальний контроль і військова компетенція. Усі вони починають руйнуватися, констатує Рібуа.
У Малі Африканський корпус сконцентрував ресурси навколо столиці Бамако та транспортних коридорів, пов’язаних із видобутком золота, залишивши великі внутрішні території під контролем JNIM. Туареги, чиї вимоги про автономію влада відкидає, об’єдналися з джихадистами, що позбавило Росію можливості забезпечувати цілісність Малі, пояснює Рібуа.
“Іронія полягає у тому, що Росія сама створила ці умови. Африканський корпус провів у Малі серію антифранцузьких дезінформаційних кампаній, найгучнішою з яких стало інсценування масового поховання, яке він приписав французьким військовим на базі Госсі в квітні 2022 року”, – зазначає експерт. Кампанія, яка велася і в інших країнах Сахеля, увінчалася вигнанням Франції, але також позбавила їх єдиної сили, здатної підтримувати великомасштабні операції по боротьбі з повстанцями.
Незважаючи на весь свій інтерес до природних ресурсів та забезпечення престижу, Москва так і не змогла зрівнятися з Парижем за рівнем прихильності до справи та можливостей на місцях. В результаті джихадисти придбали території і ввели блокаду Бамако, яку неможливо зняти лише військовою силою.