Кремлівський тиск Останні тижні показали, що Росія більше не приховує свого невдоволення проєвропейським, прозахіднимкурсом Вірменії.
Зокрема, РФ відкликала свого посла у Вірменії Сергія Копиркіна до Москви для консультацій, а у заяві МЗС прямо пов’язала цей крок із поглибленням співпраці Єревана з Європейським Союзом. Російська сторона стверджує, що дії вірменської влади “завдають шкоди взаємодії” в межах Євразійського економічного союзу.
Паралельно Кремль перейшов до економічних попереджень. Російські посадовці пригрозили переглядом пільгових поставок енергоносіїв та інших критично важливих ресурсів для вірменської економіки. За даними Reuters, Москва попередила, що може припинити постачання дешевих нафти, газу та алмазної сировини, якщо Єреван продовжить рух до ЄС.
Найбільший же резонанс викликали слова кремлівського диктатора Путіна після саміту ЄАЕС в Астані.
Коментуючи прагнення Вірменії до європейської інтеграції, російський лідер заявив, що країна може зіткнутися з “українським сценарієм”. За повідомленням The Moscow Times, що його цитували українські медіа, Путін фактично провів паралель між нинішнім вибором Вірменії та подіями, котрі передували російсько-українській війні. “Я вже згадував про це. Криза в Україні почалася колись із спроб приєднання України до ЄС”, – дослівно наважився заявити Путін. На цьому тлі ще тривожнішими виглядають повідомлення про можливе втручання РФ у парламентські вибори у Вірменії 7 червня.
Так, Reuters із посиланням на західні розвідки та урядові джерела повідомило про масштабну кампанію впливу проти прем’єра Нікола Пашиняна. За інформацією агентства, російські структури обговорювали можливість організованого перевезення до 100 тисяч громадян вірменського походження, котрі проживають у РФ, для голосування на цих виборах. Також йдеться про кампанії дезінформації та підтримку проросійських політичних сил.
Втім політолог і старший науковий співробітник американського аналітичного центру Carnegie Europe Томас де Ваал в інтерв’ю західним медіа раніше наголошував, що після втрати Нагірного Карабаху “довіра вірменського суспільства до Росії була серйозно підірвана”.
Водночас, на його думку, Кремль нині намагається не допустити остаточного виходу Вірменії з його сфери впливу. Цей висновок підтверджується нинішньою поведінкою Москви, котра одночасно використовує весь можливий дипломатичний, економічний та інформаційний тиск, аби не випустити Вірменію зі своєї орбіти. Західна ставка Проте у цій грі свої ставки робить не лише Кремль, а й Білий дім.І, на щастя вірменів, тут інтереси Путіна і Трампа є протилежними.
На тлі дедалі жорсткішої реакції Кремля Єреван отримує безпрецедентну підтримку з боку США та Європи. Зокрема, за кілька днів до виборів Вашингтон і Єреван підписали угоду про стратегічне партнерство: державний секретар США Марко Рубіо заявив, що документ має відкрити новий етап співпраці між двома країнами, тоді як Вірменія продовжує реформи та зближення із західними інституціями.
Ця політика США щодо Вірменії є послідовною: нагадаємо, 8 серпня 2025 року президент Азербайджану Ільхам Алієв та прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян підписали у Білому домі за присутності президента США Дональда Трампа угоду, що включає створення транзитного автомобільного та залізничного коридору TRIPP протяжністю 43 кілометри. Він проходитиме через південну Вірменію та надасть Азербайджану прямий шлях до його ексклава Нахічевань. Цей транспортно-логістичний коридор відкриває доступ американським енергетичним компаніям до ресурсів Центральної Азії, а США отримали стратегічну частку в управлінні цим маршрутом.
Нині ж у створенні так званого “Маршруту Трампа” була підписана рамкова угода щодо співпраці.
Окрім того, Рубіо підписав в Єревані й угоди про відновлення широкого стратегічного партнерства та спільну роботу у сфері критично важливих корисних копалин. “Ми закладаємо основу для такої економічної взаємодії, яка дозволить вірменам заробляти гроші та досягати процвітання, а американцям – робити те саме, і робити це разом, що є одним із найстійкіших способів згуртувати країни”, – зазначив держсекретар США. Таким чином, американці пропонують вірменам взаємовигідну економічну співпрацю. Чого росіяни, виснажені війною проти України, зробити вочевидь не можуть.
Тож нещодавня відкрита підтримка Пашиняна з боку президента США Дональда Трампа хоч і стала політичною сенсацією, але підґрунтя її прозоре. У своїй заяві він наголосив: “Нікол має мою повну та беззаперечну підтримку на переобрання 7 червня 2026 року». Президент США також додав: “Зробимо Вірменію знову великою”, – перефразувавши власне відоме гасло Make America Great Again. При цьому сам Пашинян неодноразово підкреслював, що Вірменія хоч і не відмовляється від прагматичних відносин із Росією, але більше не може покладатися у питаннях безпеки виключно на Москву. Адже переломним моментом для значної частини вірменського суспільства стала бездіяльність Росії під час подій у Нагірному Карабаху 2023 року.
Але намагання Вірменії покинути російську сферу впливу без скандалу, по можливості м’яко теж добре проглядається. Та кого і коли Росія таким чином відпускала на волю? Тому експерти вважають: ключовим фактором для вирішення добре відомої українцям проблеми багатовекторності стане результат парламентських виборів в країні.
Й тут все у Вірменії може вийти: Reuters констатує, що партія Пашиняна наразі залишається лідером соціологічних опитувань ( “за” неї, згідно нового опитування Breavis, проголосують близько 65% виборців, котрі вже визначилися). Хоча для формування стабільної більшості їй можуть знадобитися коаліційні домовленості.
Ірина Носальська