На тлі підготовки до парламентських виборів у Вірменії, запланованих на 7 червня 2026 року, відносини між Москвою та Єреваном різко загострилися. Прагнення уряду Нікола Пашиняна до зближення з Європейським Союзом викликало жорстку реакцію з боку Кремля. Росія вдалася до відкритого політичного, економічного та дипломатичного тиску, а також прямих погроз, намагаючись не допустити переорієнтації Вірменії на Захід.
Ультиматуми та паралелі з війною в Україні
Наприкінці травня лідери Росії, Білорусі, Казахстану та Киргизстану випустили спільну заяву, у якій висунули Єревану вимогу провести референдум щодо вибору між Євразійським економічним союзом (ЄАЕС) та Євросоюзом. Вони заявили, що курс Вірменії на підготовку до вступу в ЄС начебто несе “суттєві ризики для економічної безпеки” країн ЄАЕС. Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян відкинув цей ультиматум, зазначивши, що наразі такий референдум не має під собою підстав і є нелогічним, поки країна офіційно не подала заявку на членство в ЄС.
Реакція Москви та її союзників виявилася вкрай агресивною. На саміті ЄАЕС в Астані Володимир Путін прямо пригрозив Єревану, нагадавши, що війна в Україні, яку розв’язала Росія, також починалася з рішення Києва приєднатися до ЄС. Цю ж риторику підтримав і посіпака Путіна Олександр Лукашенко, закликавши вірменський народ бути дуже акуратним і “не повторити те, що сталося в Україні”. Крім того, Путін попередив, що Росія “має засоби зрівняти із землею всіх”, хто спробує завдати удару по російських базах, але як ми бачимо, на прикладі російського вторгнення в Україну, всі ці жорсткі заяви не мають нічого спільного з реальністю.
Економічний тиск та торговельна блокада
Росія активно використовує економічні важелі для тиску на країну. Путін попередив, що перехід Вірменії на стандарти ЄС призведе до згортання економічної інтеграції: підвищення тарифів на залізничні перевезення та енергоносії, а громадянам Вірменії доведеться отримувати патенти для роботи в РФ. Наприкінці травня Росія також пригрозила зупинити постачання нафти та газу до Вірменії.
Ці погрози вже почали втілюватися в життя. Россільгоспнагляд послідовно заборонив ввезення з Вірменії низки товарів: квітів, овочів, зелені, полуниці та мінеральної води Джермук. З 2 червня 2026 року російське відомство також призупинило сертифікацію майже всієї живої риби та рибної продукції з Вірменії, дозволивши імпорт лише з двох підприємств, які нібито пройшли перевірку.
Дипломатичний демарш та втручання у вибори
29 травня МЗС РФ відкликало свого посла у Вірменії Сергія Копиркіна до Москви для консультацій. Офіційною причиною назвали “кроки вірменського керівництва щодо зближення з Євросоюзом, які завдають шкоди взаємодії в рамках ЄАЕС”. Відкликання посла означає символічне пониження рівня дипломатичних відносин між державами.
Окрім відкритого шантажу, Кремль готує масштабне втручання у виборчий процес у Вірменії. За даними агентства Reuters, російська влада планує витратити близько 50 мільйонів доларів на те, щоб відправити до Вірменії 100 тисяч вірмен, які проживають у РФ, для голосування проти Нікола Пашиняна. Росія робить ставку на бізнесмена Самвела Карапетяна (главу групи Ташир), який наразі перебуває у Вірменії під слідством, і вимагає допустити його до виборів. Опитування свідчать, що партія Пашиняна лідирує з показником близько 30%, тоді як партія Карапетяна Сильна Вірменія має близько 6% підтримки.
Для інформаційного супроводу кампанії Кремль залучив створене у жовтні 2025 року Управління стратегічного співробітництва та партнерства, яке курує операції впливу у Вірменії. До цієї кампанії також залучена пов’язана з ГРУ мережа ботів Шторм-1516, відома поширенням фейків.
Незважаючи на такий потужний тиск, Нікол Пашинян заявляє, що рішення про геополітичний вибір має приймати народ Вірменії, а до того часу країна продовжуватиме працювати в рамках ЄАЕС “спокійно, мирно та без нервів”.