Криза на російському паливному ринку набирати обертів. Реальні ціни на дефіцитний бензин і дизпаливо на нафтобазах злетіли до рекордних рівнів і на 80-90% перевищують котирування Санкт-Петербурзької товарно-сировинної біржі. Про це у понеділок, 22 червня, повідомляє The Moscow Times.
Так, у європейській частині Росії бензин продають по 130-140 тисяч рублів за тонну, при тому що офіційні біржові ціни становлять 70,6 тисяч рублів за тонну Аі-92 і 75,6 тисяч рублів за тонну Аі-95. У дрібному опті станом на понеділок ціни досягли 95-105 рублів за літр бензину та 115 рублів за літр дизпалива. Це майже в 1,5 рази вище за середні роздрібні на АЗС, які, згідно з Росстатом, на 15 червня становили 65,41 рубля за Аі-92 і 71,11 рубля за Аі-95.
Reuters із посиланням на власні джерела пише, що після низки ударів по НПЗ, яких у червні зазнали заводи в Москві, Нижньокамську, Тюмені та Волгограді, виробництво палива приблизно на 20% відстає від споживання. При цьому навіть бензин, закуплений на біржі, не доїжджає до АЗС вчасно, скаржаться співрозмовники Reuters: затримки відвантажень наростали з початку року і досягли 2-3 місяців. Щоб купити бензин з доставкою хоча б через місяць, потрібно заплатити націнку в 20-30 тисяч рублів, і при цьому додатково чекати доставки близько двох тижнів. Нафтові компанії максимально обмежили або припинили дрібногуртову реалізацію бензину, щоб постачати на власні мережі АЗС, що зіткнулися з напливом покупців.
Щоб загасити пожежу на паливному ринку, уряд уже дозволив нафтозаводам знизити якість бензину, почалися закупівлі й Білорусі та навіть морський імпорт із Азії. Проте ситуація “наблизилась до межі”, і перед владою може постати питання, як “організувати розподіл дефіцитного ресурсу”, зазначає старший науковий співробітник Берлінського центру Карнегі з вивчення Росії та Євразії.
На його думку, один із можливих сценаріїв для уряду – це скасування демпферного механізму, який підтримує роздрібні ціни на бензин на рівнях на 20-30 рублів за літр нижче, ніж вони могли б бути. Альтернатива – це адміністративні обмеження, наприклад через QR-коди чи месенджер Мах, чи “стихійне” регулювання, коли люди змушені стояти у чергах за паливом.