Країни Перської затоки розглядають зведення нових нафтопроводів з метою транспортування нафти без використання Ормузької протоки. Про це пише Financial Times.

Нові трубопроводи можуть стати ключовим способом зменшити залежність регіону від ситуації у протоці.

Втім, нині реалізація проєктів ускладнена політичними, фінансовими та технічними обмеженнями і може зайняти кілька років, зазначив високопосадовець, пов’язаний з енергетичною галуззю.

Конфлікт на Близькому Сході акцентував стратегічну роль саудівського трубопроводу Схід-Захід у 1200 км, збудованого у 1980-х роках після побоювань закриття Ормузької протоки під час війни між Іраном та Іраком. Сьогодні він транспортує близько 7 млн барелів нафти на добу до порту Янбу на Червоному морі, повністю оминаючи Ормузьку протоку.

Саудівська Аравія розглядає можливість збільшення експорту через наявні трубопроводи, а також будівництво нових маршрутів. Раніше такі проєкти часто відтерміновували через високі витрати та складність, однак нині обговорення переходять у практичну площину.

Оптимальним рішенням вважають мережу трубопроводів, хоча це й найдорожчий та найскладніший варіант. У довгостроковій перспективі нові труби можуть стати частиною торговельних коридорів для перевезення не лише нафти, а й інших товарів.

Серед можливих рішень – відновлення транспортного коридору між Індією, країнами Перської затоки та Європою, але він постає перед політичними складнощами.

Вартість проектів оцінюють від 5 до 20 млрд доларів залежно від маршруту, тоді як безпекові ризики включають нерозірвані боєприпаси в Іраку та активність бойовиків. Трубопроводи до Оману також ускладнюють географія і вразливість портів.

Політичні питання стосуються контролю над трубопроводами та координації між країнами регіону.

Найреальнішими у короткостроковій перспективі є розширення існуючих маршрутів у Саудівській Аравії та ОАЕ, а також будівництво нових експортних терміналів на Червоному морі.

Проте, остаточні рішення будуть залежати від майбутнього статусу Ормузької протоки, а країни вже усвідомлюють потребу у нових підходах до енергетичної безпеки.