Федеральний бюджет РФ за січень-лютий зафіксував дефіцит 69,9 млрд доларів, що майже вдвічі перевищує попередню оцінку Мінфіну та вже перевищує річний плановий показник. Про це повідомляє Служба зовнішньої розвідки України у неділю, 12 квітня.
За перші два місяці року касовий розрив уже перекрив весь річний плановий показник у 50,5 млрд доларів, що говорить про цілковиту втрату контролю над фіскальною траєкторією.
Казначейство РФ зафіксувало доходи на рівні 31,36 млрд доларів проти 59,79 млрд у звітності міністерства фінансів – майже подвійна різниця, що виходить за межі будь-яких технічних похибок. Тоді як видатки практично збігаються: 101,47 млрд проти 103,10 млрд доларів відповідно.
Західні економісти інтерпретують цей розрив як свідчення системної невизначеності бюджетного обліку та ймовірного завищення доходів у прогнозах міністерства фінансів. Незначне відхилення у видатках лише підтверджує: Кремль не збирається урізати витрати навіть за умови катастрофічного падіння надходжень.
Головний чинник провалу – обвал нафтогазових доходів, які у першому кварталі 2026 року скоротилися до 18,1 млрд доларів, просівши на 45,5% у річному вимірі. Це найгірший результат з 2022 року. Водночас видатки залишаються роздутими через масштабні асигнування на безпеку й оборону, формуючи структурний дисбаланс, який неможливо закрити без радикального перегляду пріоритетів.
Водночас російські аналітичні центри, зокрема прокремлівський ЦМАКП, прогнозують, що річний дефіцит удвічі-втричі перевищить офіційні плани, особливо якщо енергетичні доходи залишаться на нинішньому рівні, а витрати продовжать зростати.
Наявна ситуація демонструє деградацію інституційної узгодженості бюджетного процесу, де відомства подають суперечливі дані.
У СЗРУ пояснили, що покривати дефіцит доведеться залишками на рахунках казначейства та надходженнями від приватизації – джерелами, які не забезпечують довгострокової стійкості.
Тоді як після збереження цих тенденцій Кремль постане перед вичерпанням резервів і вибором між непопулярним скороченням видатків та пошуком нових джерел фінансування. Навіть у разі відновлення цін на енергоносії потенціал зростання доходів стримуватимуть слабка інвестиційна активність, структурні дисбаланси промисловості та логістичні провали.