ГУР МО України оприлюднило інтерактивну схему, складові елементи та електронну компонентну базу російського БпЛА Гєрань-2, оснащеного переносним зенітно-ракетним комплексом. Про це інформує пресслужба ГУР у понеділок, 12 січня.
Раніше стало відомо про застосування Гєрані-2 з радянською ракетою класу “повітря-повітря” Р-60. Вже сьогодні розкрито деталі нової конфігурації безпілотника – тепер з ПЗРК Верба на борту.
Застосування цієї модифікації передбачає ручне керування безпілотником оператором у реальному часі. Для цього використовується китайська оптична камера Honpho TS130C-01, розміщена в носовому обтічнику, а також mesh-модем Xingkay Tech XK-F358 (КНР). “У разі виявлення повітряної цілі оператор поетапно активує два сервоприводи: перший – запускає хімічну акумуляторну батарею та азотний балон охолодження головки самонаведення (ГСН) ПЗРК, другий – після охолодження до необхідної температури ГСН відкриває спеціально виготовлену захисну кришку. Спусковий гачок ракети зафіксований у постійно натисненому положенні за допомогою кабельних стяжок, що забезпечує автоматичний пуск одразу після захоплення цілі головкою самонаведення”, – зазначили у повідомленні.
Важливою відмінністю, пояснили у ГУР, цієї версії від модифікації з ракетою Р-60 є наявність на самому безпілотнику повноцінної основної бойової частини. На дослідженому ГУР зразку встановлено термобаричну бойову частину ТББЧ-50М.
Відтак, після відстрілу зенітної ракети БпЛА зберігає здатність виконувати своє основне ударне завдання. Наведення на ціль також може виконуватись оператором.
“Набір блоків та компонентів стандартний для таких Гераней: польотний контролер, інерціальна навігаційна система, 12-канальна “комєта”, трекер на базі мікрокомпʼютера Raspberry та 3G/4G-модемів тощо”, – додали у ГУР.
Як наголосили фахівці, в інерціальній навігаційній системі вперше зафіксовано використання нового 6-осьового інерціального модулю SCH1633-D0I виробництва Murata (Японія). Цей модуль був представлений наприкінці 2024 року як рішення для цивільних автомобільних систем – автономного водіння та сучасних систем допомоги водієві.
Країни походження решти електронної компонентної бази – США, КНР, Швейцарія, Тайвань, Японія, Німеччина та Велика Британія.