В інформаційному просторі Росії з’являється все більше ознак того, що Кремль готується посилити мобілізаційну готовність. Про це повідомила Служба зовнішньої розвідки України у вівторок, 4 серпня.

Одним із ключових сигналів стало уповільнення набору контрактників. За словами заступника голови Ради безпеки РФ Дмитра Медведєва, у січні-червні 2026 року контракти з Міністерством оборони підписали близько 200 тисяч осіб, ще 16 тисяч вступили до добровольчих формувань.

Для порівняння, торік за аналогічний період ці показники становили понад 210 тисяч і 18 тисяч відповідно. За оцінкою німецького дослідника Яніса Клюге, реальне падіння темпів набору навесні могло сягати 20%.
На цьому тлі в Росії різко побільшало вакансій, пов’язаних із військовим обліком. Наприкінці липня на платформі HeadHunter було розміщено понад 2,5 тисячі таких оголошень, причому майже третину з них опублікували лише за останній тиждень.

Працівників шукають у Москві, Санкт-Петербурзі, Самарі, Нижньому Новгороді, Бєлгороді, Казані, Уфі, Краснодарі, Ростові-на-Дону, Єкатеринбурзі та Хабаровську. Серед роботодавців – Роскосмос, Почта России та Ростелеком.

Також губернатор Московської області розширив повноваження регіонального штабу на випадок мобілізації або воєнного стану, а Мінпраці РФ рекомендує регіонам заздалегідь готувати трудових мігрантів для заміни працівників, яких можуть призвати до армії.

За інформацією СЗР, у липні кількість пошукових запитів про мобілізацію в Яндексі досягла 1,2 мільйона. За тиждень частка росіян, які оцінюють настрої навколо як тривожні, зросла з 53% до 57%. Водночас попит на оренду житла у Вірменії перевищив рівень лютого 2022 року.

Попри ці сигнали, ознак підготовки до масштабного призову резервістів наразі немає. Закупівлі медичного майна та військового спорядження залишаються приблизно на рівні минулого року.

У СЗР вважають, що до парламентських виборів Кремль навряд чи наважиться оголосити нову хвилю мобілізації. Натомість нестачу особового складу влада РФ, ймовірно, намагатиметься компенсувати фінансовими стимулами, тиском на роботодавців і перекиданням військових між підрозділами.