Український план по діпстрайках Російська армія безперечно залежить від безперервної логістики. Танки, авіація, бронетехніка, системи ППО та військові вантажівки потребують величезних обсягів дизеля й авіаційного пального.
Саме тому удари по нафтопереробних заводах, базах зберігання пального та транспортних маршрутах поступово перетворюються для Кремля на стратегічну проблему.
Президент України Володимир Зеленський останніми місяцями неодноразово прямо пов’язував російську енергетику з військовими можливостями РФ. У квітні він заявив, що “кожен долар за нафту з Росії – це гроші на війну”, коментуючи послаблення санкцій щодо російської нафти.
Водночас українська стратегія ударів по НПЗ стає дедалі системнішою. У травні Зеленський підтвердив нові удари українських дронів по російській нафтопереробці за сотні кілометрів від кордону, назвавши це “далекобійними санкціями”.
Раніше глава держави прямо заявляв, що удари по російській енергетиці є відповіддю на атаки РФ проти української інфраструктури.
На цьому тлі російські регіони дедалі частіше повідомляють про пожежі на НПЗ та перебої з виробництвом пального. Наприкінці березня Зеленський заявив, що після українських ударів один із НПЗ у Ленінградській області зберіг лише близько 40% своїх можливостей. Для держави, яка веде масштабну війну та щоденно витрачає тисячі тонн пального, навіть часткова втрата переробних потужностей стає серйозним ударом.
Міжнародні економічні аналітики також фіксують негативний ефект для російського паливного сектору. За даними Reuters, які активно цитували українські аналітичні ресурси, у 2026 році Україна суттєво наростила кількість атак на російські НПЗ, а частина потужностей опинилася поза роботою через пошкодження або аварійні зупинки.
Нещодавній яскравий приклад: після атаки ЗСУ в ніч на 23 травня у Новоросійську спалахнули пожежі на ключових нафтових об’єктах РФ, що використовувалися для військової логістики.
Однією з головних цілей став нафтовий термінал Шесхарис, що є чи не найбільшим нафтовим терміналом Росії на Чорному морі та входить до системи Транснефти. Також у районі Новоросійська був уражений резервуарний комплекс Грушова, після атаки там зафіксували пожежу.
В українському Генштабі зазначили, що Грушова є важливою частиною комплексу Шесхарис й використовується для зберігання і транспортування нафти та пального. Водночас, за поясненням експертів, цей стратегічний об’єкт раніше дозволяв росіянам накопичувати нафту у разі зупинки перевалки нафти у порту Новоросійська. Тепер, після того як і до нього добралися врешті наші “добрі дрони”, це стає неможливим.
У результаті удари по паливній системі РФ мають одразу кілька наслідків: це дефіцит бензину й дизеля у цивільному секторі, зростання витрат на логістику, необхідність перекидати додаткові системи ППО для захисту НПЗ, нафтобаз і транспортних вузлів замість фронту. А також – постійні затримки з постачанням пального окупаційним військам агресивної РФ. Повітряна блокада При цьому саме логістика дедалі більше стає головною вразливістю російської армії, це визнають навіть на найвищому рівні.
Після пошкодження Керченського мосту та регулярних атак на військові об’єкти півострова головне навантаження перейшло на сухопутний коридор через Приазов’я. Але саме цей маршрут дедалі частіше опиняється під загрозою українських дронів і далекобійних ударів. “Росіяни визнали: сухопутний коридор на Крим офіційно під вогневим контролем України. Крим тепер перетворюється на “логістичний острів” для росіян. Нову побудовану трасу з території РФ на Джанкой “губернатор” Сальдо закрив своїм письмовим розпорядженням: “Сообщают о десятках сожженных украинскими дронами бензовозов и грузовиков”. Обмеження не стосується вантажів військового призначення, спеціальних вантажів, окремих соціально значущих продовольчих товарів першої необхідності тощо”, – пише з цього приводу у соцмережі військовий і журналіст Ігор Луценко. Наголошуючи додатково, що “основним на сьогодні потенційним здобутком для Москви у ході кровопролитної і тривалої війни у 2022-2026 росіяни могли б вважати створення сухопутного коридору на Крим”. “Тепер уже ясно, що це здобуток ефемерний, реальність – синьо-жовті дрони уже над коридором, цивільним їхати заборонено. Крим для РФ стає заморською територією. І на цьому, звісно, ми не зупинимося. Як пишуть ті ж росіяни, ці ж дрони розчищають дорогу до кримського мосту. Він, якщо хто не знає, уже частково перекритий – оскільки вибухом вантажівка СБУ свого часу серйозно пошкодила споруду, то тепер великий транспорт росіяни не поспішають через неї пускати”, – уточнює Луценко. За його словами, “операція по нейтралізації цієї транспортної артерії – може бути як наступний етап”. “Зараз українські дрони уже над Мелітополем і Маріуполем. І питання, коли вони будуть над Керчю палити підрозділи агресора, що прикривають від важких безекіпажних катерів опори кримського мосту – це лише питання часу. Часу роботи українських інженерів”, – повідомляє він. При цьому й екскерівник ГУР МО України, а нині глава АП Кирило Буданов раніше наголошував, що для Росії критично важливим є утримання окупованої частини Запорізької області, адже саме через неї проходить ключова військова логістика до Криму. Він також заявляв, що російське командування ставить собі за мету утримати контроль над південним коридором будь-якою ціною.Як бачимо, нічого з того у росіян не виходить.
Тепер же, коли окупантам доводиться економити паливо, приховувати маршрути, а військові колони розтягувати через постійний ризик ударів дронів, темпи ведення бойових дій неминуче падають. Ворожа армія, котра має проблеми з постачанням, втрачає мобільність, а без мобільності неможливі масштабні наступальні операції.
Втім сьогодні Кремль всіляко намагається переконати своє мовчазне населення, що ситуаціяна фронті контрольована. Але черги на АЗС у Криму, талони на пальне, обмеження перевезень та постійні пожежі на НПЗ свідчать про інше: війна дедалі сильніше б’є по внутрішній стійкості самої Росії.
І якщо Україна продовжить системно тиснути на логістику та енергетику ворога, то паливна криза може стати для РФ не тимчасовою проблемою, а одним із ключових факторів виснаження її військової машини.
Ірина Носальська