Управління Верховного комісара ООН у справах біженців зафіксувало перше за десятиліття скорочення кількості біженців у світі. Про це зазначається у щорічному звіті Глобальні тенденції, опублікованому 11 червня на сайті УВКБ.
У звіті наведено останню офіційну статистику щодо біженців, які тікали від воєн чи переслідувань у своїх країнах за кордон, шукачів притулку, внутрішньо переміщених осіб (ВПО, які не залишали меж своєї країни громадянства), а також осіб без громадянства. У звіті також містяться дані про повернення біженців додому.
Так, минулого року зафіксували близько 117,8 млн осіб у цих статусах. Це на 5 млн менше, ніж роком раніше, коли ООН фіксувала близько 123,2 млн осіб у цих самих категоріях. Скоротилася як кількість біженців, так і внутрішньо переміщених осіб.
Як повідомляється, чисельність біженців у всьому світі скоротилася на 3% – до 35,6 млн осіб. За даними ООН, сім із десяти біженців походять із шести країн: Афганістану, Південного Судану, Судану, Сирії, України та Венесуели.
Станом на кінець 2025 року 68,7 млн осіб залишалися у статусі ВПО усередині своїх країн, що на 7% менше, ніж на кінець 2024 року. Майже половина (46%) – у Судані, Колумбії, Сирії, Ємені та Афганістані.
У звіті зазначають, що Колумбія, Німеччина, Туреччина, Уганда, Іран, Чад та Пакистан прийняли найбільшу кількість біженців та осіб, які потребують міжнародного захисту.
В УВКБ ООН скорочення чисельності насильно переміщених осіб пов’язали із поверненням біженців на батьківщину. У 2025 році 14,7 млн людей повернулися до місць проживання або країн походження, що на 49% більше, ніж у 2024 році. Більшість із них – громадяни Демократичної Республіки Конго (3,6 млн осіб), Судану (3,5 млн), Сирії (3,3 млн), Афганістану (2 млн), України (718 тис.) та М’янми (415 тис.). З моменту, коли ООН почала вести підрахунок біженців, це другий за величиною показник тих, хто повернувся.
Біженці при цьому повертаються до країн та регіонів, які залишаються нестабільними, охоплені війною чи кризою. У деяких випадках УВКБ зазначає, що причиною стає посилення міграційної політики в країнах, які приймають.
У доповіді констатується, що кількість біженців, які змушені тривалий час перебувати за межами своєї країни, залишається неприйнятно високою.