На початку літа 2026 року російська економіка зіткнулася з проблемою, яка ще кілька років тому здавалася неможливою для однієї з найбільших нафтовидобувних країн світу, — тотальним дефіцитом пального. Українська кампанія ударів по російській нафтопереробній інфраструктурі, яка розпочалася як точкові атаки, переросла у методичне знищення ключових артерій забезпечення РФ. Наслідки вже відчувають мільйони російських водіїв, а уряд РФ змушений вдаватися до безпрецедентних і подекуди відчайдушних кроків.
Масштаби кризи
За даними аналітиків та місцевих ЗМІ, обмеження на продаж пального для приватних автомобілістів діють вже у 53 регіонах Росії, а також на тимчасово окупованих територіях України.

Як виглядає паливний колапс на практиці:

· Ліміти в одні руки: У 18 регіонах РФ водіям дозволяють заливати не більше 50 літрів пального за один раз, або ж суворо один повний бак. Аналогічні обмеження діють в окупованому Криму, Севастополі, на лівобережжі Херсонщини та Запоріжжя.

· Порожні АЗС: Ще у щонайменше 11 регіонах бензин періодично просто зникає з продажу, створюючи величезні черги.

· Заборона на каністри: Великі мережі автозаправних станцій (зокрема Роснефть, Башнефть та ТНК) ввели загальнонаціональну заборону на продаж бензину в канистри, щоб уникнути панічного накопичення запасів населенням. Після зупинки своїх заводів аналогічні обмеження ввела і мережа Татнефть.
Втрата переробки
Каталізатором гострої фази кризи стала серія успішних атак українських безпілотників у червні 2026 року. ЗСУ зосередилися не просто на об’єктах у європейській частині РФ, а на критично важливих вузлах, від яких залежить постачання найбільших міст.

Головні втрати нафтопереробки (червень 2026):

· «Танеко» (Нижньокамськ): У ніч на 12 червня дрони уразили найбільше підприємство компанії «Татнефть». Завод був змушений повністю припинити переробку нафти, що миттєво відобразилося на роботі тисяч АЗС.

· Московський НПЗ (Капотня): Цей завод забезпечує близько 40% потреб російської столиці у бензині та 50% у дизельному пальному. У червні він зазнав одразу двох потужних атак (16 та 18 червня). Внаслідок прильотів була виведена з ладу установка первинної переробки нафти, що фактично зупинило роботу підприємства і поставило Москву перед загрозою прямого дефіциту.

За оцінками західних аналітиків (зокрема Energy Intelligence), у перший тиждень червня 2026 року обсяги нафтопереробки в РФ впали нижче 4 млн барелів на добу — це найнижчий показник за останні 21 рік. Прогноз наслідків

Тактика української армії з вибивання НПЗ має потужний кумулятивний ефект, який виходить за межі суто економічних збитків.
Армія споживає колосальні обсяги дизельного пального та авіаційного гасу. Перебої у роботі найбільших НПЗ (особливо тих, що працюють на південні та центральні регіони) змушують російське командування перекидати пальне з віддалених сибірських заводів. Це перевантажує залізничну мережу та значно збільшує час доставки боєприпасів і техніки на лінію фронту.
Дефіцит неминуче штовхає ціни вгору. Зростання вартості пального миттєво відображається на цінах абсолютно всіх товарів через здорожчання логістики. Крім того, неможливість вільно заправити автомобіль у великих містах, як-от Москва чи Санкт-Петербург, руйнує ілюзію «нормальності», яку Кремль роками намагався підтримувати для жителів мегаполісів.
Ремонт пошкоджених установок первинної переробки — це складний і тривалий процес. Через західні санкції Росія відрізана від постачання ключового високотехнологічного обладнання. Якщо раніше пошкоджену колону могли відновити за кілька тижнів за допомогою європейських підрядників, зараз цей процес розтягується на місяці з використанням менш надійних аналогів.

Якщо Україна збереже поточний темп і точність ударів по вцілілих НПЗ, до кінця літа 2026 року Росія може стикнутися з необхідністю масштабного імпорту бензину з-за кордону. Ситуація, коли країна-бензоколонка не здатна забезпечити пальним власну столицю та власну армію, стає одним із найвідчутніших досягнень асиметричної війни Сил оборони України.