У Господарському суді Одеської області розглядається позов прокуратури в інтересах Одеської міської ради про стягнення 30,4 млн грн з групи компаній, пов’язаних із забудовниками Костянтином Ткачем та Геннадієм Беседовським. Відповідачами виступають ТОВ «Одесаінвестбуд», ТОВ «Фейм Груп», ДП «Транс Океан Тур» та підприємство з іноземними інвестиціями ТОВ «Аверс».

Формально — спір про пайовий внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста. По суті — спроба заднім числом узаконити знищення рекреаційної зони на Французькому бульварі, повідомляють Єврейські манси.

Історія почалася ще у 2011 році. Тоді афілійовані структури викупили корпуси санаторію «Магнолія» і майже одночасно отримали від міста в оренду на 49 років ділянку площею близько 3,5 га — виключно «для експлуатації та обслуговування санаторно-оздоровчого комплексу». Орендну плату встановили на рівні 1,44 млн грн на рік, але згодом компанії через суд знизили її до 700 тис. грн. Уже на цьому етапі місто почало втрачати і гроші, і контроль над територією.

Далі схема була гранично типовою. Під виглядом експлуатації санаторію будівлі методично доводили до знесення. До 2014 року «Магнолія» була практично повністю знищена, ділянку розчистили під нове будівництво. Незважаючи на очевидну невідповідність цільового призначення землі, у січні 2015 року забудовники отримали містобудівні умови та обмеження. А вже у 2017 році за адресою Французький бульвар, 63/65 почалося будівництво ЖК Kandinsky Odesa Residence — чотирьох корпусів по 21 поверху кожен. Для рекреаційної зони це означає подвійне перевищення допустимої поверховості та остаточне перетворення санаторної землі на звичайний будівельний актив.

Усі ці роки прокуратура не помічала ні знищення санаторію, ні підміни цільового призначення землі, ні містобудівного абсурду. Порушення законів та здорового глузду залишилися за кадром. Натомість у 2026 році наглядовий орган вирішив судитися за пайовий внесок, ніби саме він є ключовою проблемою цієї історії.

Сума вимог розподілена так: 16,6 млн грн — основна заборгованість, 2,3 млн грн — 3 % річних, 11,4 млн грн — інфляційні нарахування. 8 січня 2026 року суд прийняв позов до розгляду та відкрив провадження, підготовче засідання призначено на 11 лютого.

Паралельно прокуратура намагалася арештувати активи відповідачів на суму позову. Суд відмовив щодо всіх чотирьох компаній. Причина проста: прокурор не надав доказів виведення активів, підготовки до продажу майна чи ухилення від виконання можливого рішення суду. Сам факт того, що бізнес розпоряджається своїми коштами та майном, суд прямо назвав юридично порожнім аргументом.

У сухому залишку картина виглядає показово. Одеса втратила санаторій і рекреаційну територію, отримала висотну забудову з колосальним навантаженням на інфраструктуру, а держава — нуль реакції на системні порушення. Єдине, що раптово зацікавило прокуратуру через понад десять років, — гроші. Не законність забудови, не знищення «Магнолії», не відповідальність чиновників, а бухгалтерське питання пайового внеску.

Цей процес не виглядає як захист інтересів міста. Він виглядає як запізніла спроба монетизувати вже скоєний містобудівний злочин. І головне питання тут не в тому, чи вдасться стягнути 30 мільйонів гривень. Головне питання — чому знищення санаторію та забудова рекреаційної зони роками влаштовували всіх, а відповідальність знову зводиться до розрахунків, а не до оцінки всієї схеми загалом.