Контроль під час холодної війни Подібна претензія вже висунута Польщею Німеччині – за руйнування в роки Другої світової війни. Вимога обґрунтована на суму 1,3 трлн євро.
Про це інформує видання Financial Times.
Йдеться про те, що директор польського Інституту військових втрат Бартош Ґондек, якому прем’єр Дональд Туск доручив провести аналіз історичних злодіянь Москви, підкреслив: це розслідування буде значно ширшим, ніж “німецький кейс”. Причиною цього є час – понад 40 років перебування Польщі у зоні радянського контролю під час холодної війни.
Видання зазначає, що ця ініціатива може суттєво погіршити стосунки Польщі з Кремлем. Ситуація вже й так напружена через обвинувачення Путіна у веденні гібридних операцій, зокрема й після порушення польського неба російськими дронами восени минулого року. У кабінеті Туска наголосили, що Польща стала мішенню для масованих кібератак і регулярно звітує про викриття агентів, які працюють на російську розвідку.
Ґондек також зауважив, що конкретні цифри компенсацій поки не визначені. Адже група з десяти фахівців-істориків працює в умовах обмеженого доступу до російських архівів та стикається з фактами фальсифікації чи знищення доказів радянською владою. На його думку, це буде тривала стратегічна робота.
У публікації нагадують, що Москва роками заперечувала відповідальність за масові вбивства, зокрема Катинську трагедію 1940 року, де загинуло близько 22 тисяч поляків. Лише у 2010 році в РФ офіційно визнали, що наказ про розстріл віддавав особисто Сталін.
Зараз інститут Ґондека планує проаналізувати не лише прямі воєнні втрати, а ще й:
– наслідки примусової зміни кордонів;
– демографічні втрати після 1945 року;
– соціально-економічне гальмування через радянський вплив.
Водночас питання виплат від Німеччини досі залишається точкою напруги. У Берліні впевнені, що юридичну крапку в репараціях було поставлено давно. А опозиційна польська партія “Право і справедливість” (PiS) критикує уряд Туска за надмірну м’якість у діалозі з німцями.
Євродепутат від PiS Аркадіуш Мулярчик, який ініціював позов проти ФРН, звинуватив чинну владу у спробі змістити акцент на Москву, щоб приховати відсутність прогресу в переговорах із Берліном. Він стверджує, що його політична сила теж планувала висунути вимоги до РФ, але пізніше.