У 2023 році, коли «Укрнафта» в умовах повномасштабної війни екстрено переміщувала стратегічні запаси нафтопродуктів у більш захищені місця зберігання, поруч опинився підрядник, для якого війна стала не викликом, а можливістю заробити на фікції.

Прокурори Офісу Генерального прокурора передали до суду обвинувальний акт стосовно директора приватної компанії, якого звинувачують у заволодінні коштами «Укрнафти», ухиленні від сплати податків та службовому підробленні.

Для виконання завдань із транспортування та експедиційного супроводу палива державна компанія уклала договір із приватним підприємством, яке надавало послуги з використанням під’їзного залізничного шляху. Військова логістика, складні маршрути, постійні переміщення та обмежений контроль створили ідеальні умови для маніпуляцій. Саме цим, за версією слідства, і скористався директор компанії-підрядника.

Схема була побудована на підробленні первинних документів. Обвинувачений систематично подавав замовнику акти з неправдивою інформацією про прибуття та перебування вагонів із паливом на станції. Фактично ж зазначені в документах вагони туди взагалі не прибували, що підтверджується матеріалами кримінального провадження та даними залізничного обліку. Послуги існували лише на папері.

Незважаючи на це, на підставі фіктивних актів «Укрнафта» перераховувала кошти за нібито надані транспортно-експедиційні послуги. Гроші списувалися в штатному режимі, під прикриттям формально коректних документів. Загальна сума збитків перевищила 16 мільйонів гривень. Класична схема розкрадання — без складних технологій, але з точним розрахунком на довіру та перевантаженість воєнного часу.

Паралельно директор компанії реалізував ще одну схему — з ухилення від сплати податків. Для цього він укладав фіктивні договори з підконтрольними підприємствами, штучно формуючи податковий кредит з ПДВ без реального здійснення господарських операцій. Паперовий обіг створював ілюзію діяльності, тоді як фактично йшлося про банальний вивід зобов’язань з-під оподаткування.

Зрештою, ми маємо концентровану картину тилового мародерства: війна як прикриття, стратегічне паливо як джерело доходу, фіктивні вагони, підроблені акти та фальшивий податковий кредит. Тепер ця історія вийшла з кабінетів і бухгалтерій до зали суду. І головне питання тут не в деталях схеми — вони давно відомі, — а в тому, чи стане цей процес сигналом, що навіть під прикриттям війни такі схеми більше не зійдуть з рук.