Російська армія змінює тактику масованих обстрілі України. Разом із звичайними дронами та балістикою ворог все частіше запускає швидкісні реактивні беспілотники Герань-5, для яких наявних засобів перехоплення вже недостатньо. Масштабування виробництва Заступник начальника Головного управління розвідки Міноборони генерал-майор Вадим Скібіцький напередодні повідомив, що ворог у липні знизив інтенсивність ударів “шахедами”, тому що переналаштовують виробництво на створення Гераней-4 та Гераней-5.
“В одній з нещодавніх атак 50% вже складали саме турбореактивні безпілотники. Тепер для них нам потрібні інші перехоплювачі з відповідною швидкістю або мале ППО”, – розповів Скібіцький в інтерв’ю РБК-Україна.
Водночас він зауважив, що росіяни мають проблему з виготовленням турбореактивних двигунів до цих дронів. Сьогодні вони повністю залежать у цьому питанні від постачань таких двигунів із Китаю. Кожен із них коштує близько 35-40 тисяч доларів. Тож росіяни намагаються виробляти власні двигуни до Герань-4 та Герань-5.
Виробництво звичайних “шахедів” росіяни також не зупиняють повністю, бо планують комплексно застосовувати реактивні та прості дрони.
“Зараз планування атак вже не таке просте, як було в 2023-2024 роках – воно не тільки стає складнішим, а й еволюціонують технології, які при цьому застосовуються. Противник же переходить на Герань-4/5, тому що ми успішно вражаємо Герань-2 (“шахед” – ред.) завдяки нашим перехоплювачам. Є активні спроби впровадження Mesh-мереж для онлайн-керування дронами», – зазначив Скібіцький. Нова ставка ворога Американський інститут вивчення війни (ISW) також фіксує суттєву зміну російської ракетно-безпілотної програми.
Зокрема, Кремль збільшує виробництво балістичних ракет та переорієнтовує виробництво ударних дронів на швидші реактивні Герань-4 і Герань-5.
Причина – українська ППО та дрони-перехоплювачі дедалі ефективніше працюють проти звичайних поршневих Гераней.
За оцінкою ISW, Москва готується використати ці засоби для нової кампанії ударів по українській енергетиці взимку 2026-2027 років. Тобто наступний етап повітряної війни може характеризуватися меншою часткою старих “шахедів” і більшою – швидкісних реактивних БпЛА та балістики. Що потрібно Україні Реактивні БПЛА здатні розганятися приблизно до 550–600 км/год, тоді як швидкість наявних зенітних дронів-перехоплювачів становить близько 350 км/год. Тому наздогнати таку ціль на максимальній швидкості практично неможливо. Про це повідомив військово-політичний оглядач групи Інформаційний спротив Олександр Коваленко в коментарі для Фокуса.
“Реактивні дрони не є якоюсь російською “вундерваффе”. Під час маневрування вони змушені знижувати швидкість приблизно до 300 км/год, а іноді й нижче. Це пов’язано з аеродинамічною схемою “летюче крило”, яку мають Shahed-238 та їхні російські аналоги. На максимальній швидкості такі апарати мають досить низьку маневреність, тому для зміни напрямку польоту їм доводиться сповільнюватися. Саме в цей момент з’являється можливість їх перехопити”, – пояснив експерт.
Одним із подальших рішень, як прогнозує Коваленко, може стати створення нового типу зенітного беспілотника, здатного працювати на значно більших швидкостях. Проте лише збільшення швидкості перехоплювачів проблему не закриє.
Експерт вважає, що Україні потрібно повернутися й до питання зенітно-ракетних комплексів малого радіуса дії та створення власної дешевої зенітної керованої ракети для ураження таких цілей на дистанції приблизно 5–15 км. Крім того, потрібна авіація, здатна ефективно перехоплювати цілі на швидкостях до 600 км/год, але при цьому необов’язково реактивна.