Генеральний секретар НАТО Марк Рютте розізлив уряди країн Європи своєю безоглядною підтримкою війни Дональда Трампа в Ірані, на тлі того, що континент бореться з енергетичним шоком, спричиненим цим конфліктом. Про це мовиться в матеріалі Financial Times, в якому ЗМІ посилається на європейських дипломатів.
Припущення Рютте про те, що європейські союзники кінець кінцем об’єднаються, щоб дослухатися до заклику президента США розмістити військово-морські сили в Ормузькій протоці, роздратувало європейських службовців у європейських столицях, повідомили дипломати.
Занепокоєння багатьох європейських столиць через конфлікт, який посіяв хаос на Близькому Сході і спричинив різке зростання цін на нафту і газ, контрастує з коментарями Рютте, який зазвичай намагається заспокоїти і похвалити Трампа у прагненні утримати США у військовому альянсі.
Троє європейських дипломатів з країн-членів НАТО заявили, що вони стурбовані розбіжностями між коментарями Рютте та більшістю європейських столиць. Хоч вони не бачать причин для прямої критики Трампа, вони також не згодні зі схваленням його рішення розпочати війну, сказали вони.
“Ця війна, крім того, є політично катастрофічною помилкою для тих, хто в ній бере участь”, – заявив у вівторок президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр.
Начальник штабу оборони Франції Фаб’єн Мандон заявив у вівторок, що США “стають все більш непередбачуваними і навіть не спромоглися повідомити нас, коли вони вирішили почати військові операції”.
Утім, деякі європейські столиці, на чолі з Парижем, висловили готовність потенційно взяти участь у військово-морському патрулюванні Ормузької протоки після закінчення війни, щоб захистити приблизно п’яту частину всіх світових поставок нафти і газу.
Частина європейських посадовців в приватних розмовах виступають проти того, щоб називати конфлікт “не нашою війною”, зважаючи на його значний вплив на ціни на нафту і газ, що призводить до зростання витрат для домогосподарств і бізнесу по всій Європі.
“Наслідки – наші, тому конфлікт – наш”, – сказав один чиновник, додавши, що багато столиць контактують з країнами Близького Сходу, які постраждали від війни, щоб знайти дипломатичне рішення.