До кризи лічені дні? Складовою світової енергетичної кризи, спричиненої війною в Ірані, є дефіцит скрапленого газу (СПГ).
Ключовою причиною кризи є не миттєва зупинка поставок, а поступове вичерпання інерції: частина танкерів із СПГ вже перебуває у дорозі до споживачів, але нові відвантаження практично припинені. Коли останні судна прибудуть у пункти призначення, ринок залишиться без значної частини пропозиції. За оцінками FT, це може статися приблизно за десять днів.
Ситуація спричинена одразу кількома факторами. По-перше, це блокування Ормузької протоки Іраном, а через цей маршрут проходить близько 20% світових поставок нафти і газу. Дають взнаки й іранські удари по енергетичній інфраструктурі, зокрема по катарському комплексу Ras Laffan, одному з найбільших центрів виробництва СПГ у світі.
Нині, внаслідок атак, пошкоджено приблизно 17% виробничих потужностей Катару, і їх відновлення може тривати роками. Зокрема, гендиректор QatarEnergy Саад аль-Каабі розповів Reuters, що було пошкоджено дві з 14 ліній виробництва СПГ та один з двох об’єктів переробки газу на рідкі вуглеводні. Ремонт зупинить виробництво 12,8 мільйона тонн СПГ на рік протягом трьох-п’яти років.
Після цієї атаки ціни на природний газ в Європі різко зросли, повідомило агентство Bloomberg. Ф’ючерси на газ підскочили на 35% у четвер, 19 березня.
Чому це настільки критично для світу? СПГ є ключовим джерелом енергії для багатьох країн, особливо в Азії та Європі. А через різке скорочення постачань ціни на газ стрімко зростають, країни змушені переходити на вугілля або нафту, можливе й нормування енергії для промисловості та населення.
Найбільш вразливими при цьому є держави, що майже повністю залежать від імпорту. Наприклад, Пакистан отримував до 99% СПГ із Катару і може залишитися без газу вже найближчими днями.
Тож аналітики говорять про ефект “ідеального шторму”: дефіциту пропозиції через фізичну зупинку поставок, відсутності швидких альтернатив (нові джерела не можуть оперативно замінити обсяги Перської затоки). Водночас подальша геополітична невизначеність стримує інвестиції та логістику.
За оцінками експертів, це вже найбільше порушення енергопостачання у сучасній історії, що може перевершити навіть кризи 1970-х років.
Яким є можливий найгірший сценарій? Видання Financial Times попереджає: якщо експорт із регіону не відновиться швидко, світ може зіткнутися з тривалим дефіцитом газу. Це означатиме зростання цін на енергію та інфляцію, уповільнення економіки, а також посилення енергетичної нерівності між країнами.
Але навіть у разі швидкої деескалації відновлення інфраструктури та логістики займе місяці, а частина потужностей залишиться недоступною роками. Тож сценарій, описаний FT, є не гіпотетичною загрозою, а розгортанням реальної кризи. Поєднання військового конфлікту, блокади стратегічного маршруту та пошкодження ключових об’єктів створило ситуацію, у якій глобальний ринок енергії може втратити значну частину постачань буквально за лічені дні.
Саме тому експерти вважають енергетичну катастрофу не перебільшенням, а можливим вірогідним і негативним сценарієм розвитку подій. Енергетичний тиск При цьому загострення ситуації навколо Ірану дає відчутні економічні наслідки для Європи. Одним із головних ефектів стало різке подорожчання природного газу, що напряму пов’язано з ризиками для постачання енергоносіїв із регіону.
За словами виконавчого директора Економічного дискусійного клубу Олега Пендзина, станом на зараз у країнах Європи вартість газу досягла приблизно 750-800 євро за тисячу кубометрів. Якщо перевести ці показники у звичні для України цифри, йдеться приблизно про 40 гривень за кубометр, зауважив експерт у коментарі 24 каналу.
Чому ж саме Європа опинилася під ударом? Ключовим джерелом постачання скрапленого газу для європейського ринку є країни Перської затоки, насамперед Катар. Й окрім того, що Іран обстріляв один із ключових заводів у Катарі, він розширює географію військової активності, завдаючи ударів по країнах, які формально не є учасниками конфлікту. “Цікавий момент: Іран почав активно обстрілювати ті країни, які формально не беруть участь у війні. Мовиться про Кувейт, Катар, Саудівську Аравію, Арабські Емірати”, – зауважив Пендзин. Така стратегія, ймовірно, спрямована на розбалансування всього енергетичного ринку, зауважив він. Й через перебої з постачанням СПГ країни-покупці газу почали активніше шукати альтернативні джерела енергії. Це вже призвело до зростання попиту і, відповідно, росту цін на вугілля. Європейська рішучість Тож, на думку експерта, дії Тегерану фактично досягли своєї мети: газовий ринок (у тому числі й європейський) дестабілізований, а ситуація залишається напруженою. За кілька тижнів ціни на газ у Європі зросли майже на 90%.
Як зазначила президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, лише за перші десять днів загострення Європейський Союз був змушений витратити близько 3 мільярдів євро через різке подорожчання енергоресурсів.
Додатковою проблемою є скорочення запасів газу. Наразі рівень наповнення сховищ у Європі становить близько 30%, що значно підвищує ризик дефіциту у разі затяжного конфлікту. І якщо ситуація на Близькому Сході не стабілізується найближчим часом, Європа може зіткнутися не лише з подальшим зростанням цін, а й із реальними перебоями в енергопостачанні.
Звичайно, агресивна Росія хотіла б відродити ту “газову голку”, на котрій вона тримала європейців десятиліттями: тут варто згадати про збитковий російський Газпром.
До речі, ще у лютому на четвертому місці з імпорту викопних вуглеводнів з РФ був саме ЄС, який забезпечив Росії 12% (1,3 млрд євро) її експортних доходів. Євросоюз найбільше купує російський LNG (55% імпорту, 734 млн євро). Решту імпорту ЄС становив трубопровідний газ (355 млн євро) та сира нафта (240 млн євро).
Однак Рада ЄС 26 січня 2026 року схвалила регламент поетапного повного припинення імпорту російського трубопровідного газу та скрапленого природного газу (СПГ) з 2027 року. Й відходити від цього рішення, скоріше за все, не збирається, це фактично підтвердила днями голова Єврокомісії. “У нас є чіткі цілі, і ми їх дотримуємося… Ми рухаємося в правильному напрямку у середньостроковій та довгостроковій перспективі”, – наголосила фон дер Ляєн, пише Financial Times. За її словами, європейські лідери на саміті 19 березня погодили “тимчасові, спеціалізовані та цілеспрямовані” заходи для пом’якшення безпосереднього впливу зростання цін на енергоносії на континенті.
Ірина Носальська