Український народ святкує День Соборності в четвер, 22 січня. Офіційно свято встановили у 1999 році з огляду на політичне та історичне значення об’єднання УНР і ЗУНР для формування єдиної (соборної) української держави.
Це свято відзначається щороку в день проголошення в 1919 році Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.
Акт Злуки став підсумком соборницьких прагнень жителів Великої України (всі території, що були під владою Російської імперії та СРСР) та західноукраїнських земель, які формувалися щонайменше з середини XIX століття, і був основоположною подією для українського державотворення.
22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки (об’єднання) УНР і ЗУНР в єдину незалежну державу.
“Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”, – зазначадлося в зачитаному на зборах Універсалі соборності.
Водночас об’єднання України мало радше символічних характер: через кілька тижнів після проголошення Акта злуки більшовики захопили Київ. Згодом Польща окупувала Східну Галичину, а Чехословаччина – Закарпаття.
Уперше святкування Соборності відбулося 22 січня 1939 року у Карпатській Україні (м. Хуст), на той час – автономній республіці Чехословаччини. Того дня під синьо-жовтими прапорами відбулась тридцятитисячна маніфестація місцевого населення.
Проявом єдності та волі українського народу до свободи став “живий ланцюг”, організований патріотичними силами 21 січня 1990 року з нагоди 71-ї річниці проголошення Акта Злуки, коли мільйони українців від Києва до Львова узялись за руки, відзначаючи День Соборності.