12 серпня 2026 року президент України Володимир Зеленський оголосив про результати масштабної наступальної операції ЗСУ, що проводилася на стику Дніпропетровської, Запорізької та Донецької областей із січня 2026 року. Українській армії вдалося звільнити найбільшу територію з осені 2022 року.
Передумови наступу
Перший етап операції ЗСУ на Олександрівському напрямку розпочався 29 січня. На той момент російські війська, які влітку 2025 року вторглися в Дніпропетровську область, наближалися до важливого логістичного вузла — селища Покровське та його південної околиці, села Олександрівка.
Одночасно армія РФ вела наступальні дії на флангах: на півночі намагалася захопити Великомихайлівку та Новопавлівку (Дніпропетровщина), а на півдні — населені пункти біля Гуляйполя (Запорізька область). Якби цей задум вдався, ворог зміг би прорвати оборону українського укріпрайону в Оріхові та вийти на ближні підступи до Запоріжжя зі сходу.
Щоб зірвати плани окупантів, українське командування розробило контрнаступальну операцію. До неї залучили сили чотирьох бригад Десантно-штурмових військ (ДШВ) та двох штурмових полків. Операція проходила у два етапи:
Перший етап: кінець січня — квітень.
Другий етап: 5 травня — початок серпня.
Масштаби звільнених територій
Результати майже семимісячного наступу виявилися вражаючими. За словами головнокомандувача ЗСУ генерал-майора Михайла Драпатого, під час першого етапу вдалося звільнити 450 кв. км, а під час другого — ще 490 кв. км (хоча загальна площа стійкого контролю дещо відрізняється через конфігурацію фронту).
Офіційні підсумки звільнення:
Взято під контроль 745 кв. км території.
Зачищено від російських інфільтраційних груп близько 300 кв. км у тилу.
Звільнено 26 населених пунктів: 12 — у Дніпропетровській області (Маліївка, Січневе, Степове, Калинівське тощо), 10 — у Донецькій області та 4 — у Запорізькій.
Найголовніший результат — Сили оборони повністю вибили ворога з Дніпропетровської області (за винятком села Філія, яке, за даними аналітиків, поки залишається в «сірій зоні»). Також було повністю ліквідовано загрозу російського наступу на Запоріжжя вздовж траси Донецьк — Запоріжжя.
Брехня російського командування
Цікаво, що російське військове командування не лише не визнавало втрати територій, але й протягом весни та літа продовжувало звітувати про «просування» на Дніпропетровщині.
Так, 3 липня Міноборони РФ оголосило про «взяття» селища Олександрівка. Як доказ вони показали відео, де один військовий розгортає російський прапор. Насправді ж лінія фронту була за 20–25 км від цих сіл. Росіяни знімали пропагандистські ролики після таємного проникнення 1–2 диверсантів у тил ЗСУ, яких одразу ж знищували або вибивали.
Командир 95-ї бригади ДШВ, полковник Руслан Марішев, який брав участь у наступі, пояснює це тотальною брехнею на місцях:
«Багато російських командирів обманювали своє вище керівництво… Навіть коли ми просунулися вже приблизно на 20–25 км углиб оборони російських військ, їхнє керівництво в це не вірило і надавало карти (які ми у них захоплювали), де було вказано, що вони нібито знаходяться за 25 км у нашому тилу».
Реальне розташування лінії фронту стало шоком для російських офіцерів — траплялися випадки, коли російські командири батальйонів приїжджали на «свої» позиції з перевіркою і гинули в ближньому бою з українськими десантниками.
Стратегічне значення: ще один ривок
Крім політичного успіху (витіснення РФ із Дніпропетровщини), ЗСУ досягли важливих тактичних переваг, наблизившись до ключових логістичних шляхів ворога на півдні.
Українські сили знаходяться за 3–4 км від критично важливої для РФ траси Велика Новосілка — Гуляйполе (район сіл Успенівка та Темирівка).
Зав’язалися бої за велике село Комар — важливий опорний пункт РФ на березі річки Мокрі Яли.
За оцінками військових аналітиків, українським силам достатньо просунутися ще на 5–6 км (у бік села Вільне Поле), щоб встановити щільний вогневий контроль над Великою Новосілкою. Це дозволить ефективно перерізати логістику російського угруповання Схід за допомогою артилерії та дронів без необхідності штурмувати саме місто. Оскладнення логістики неминуче вплине на боєздатність російських частин і остаточно зупинить їхні спроби наступати на Оріхів.