Попри війну в Ірані і блокування Ормузької протоки, нафтовидобувні країни Близького Сходу знаходять способи виводити великі обсяги сирої нафти з Перської затоки. Різні схеми тіньового експорту допомагають уникнути дефіциту нафти на світовому ринку, стримуючи ціни та інфляційний тиск, повідомляє у неділю, 16 серпня, Bloomberg.
Зазначається, що танкери перетинають Ормузьку протоку з вимкненими або підробленими трекерами, а потім перевантажують нафту “борт-у-борт” на інші судна вже в Оманській затоці. Ця схема працює на повну потужність, попри нещодавні атаки на судна.
За супутниковими даними EU Sentinel-1, біля берегів Оману в Оманській затоці зараз скупчилося близько 150 суден. Для порівняння, у січні їх було близько 40. Саме там відбуваються перевантаження нафти “борт-у-борт” на великі океанські танкери, які надалі доставляють сировину покупцям по всьому світу. Танкери виходять із портів ОАЕ, Іраку, Катару та Кувейту.
Таку “човникову” систему учасники ринку використовують не заради економії часу, а щоб розділити ризики між різними суднами. Найнебезпечнішу ділянку, прохід через Ормузьку протоку в зоні бойових дій, беруть на себе невеликі танкери, тоді як великі океанські супертанкери класу VLCC чекають у відкритих водах Оманської затоки чи Індійського океану й у саму Затоку не заходять.
Це дозволяє уникнути високих премій за військовий ризик і відмов західних страхових клубів страхувати дороге судно, яке б увійшло в зону обстрілів. Коли нафту з кількох малих танкерів переливають на один великий у нейтральних водах, партії вантажу змішуються, а офіційним місцем завантаження в документах стає перевалка в Оманській затоці. Це ускладнює відстеження того, з якого саме порту чи країни походить сировина. Свою роль відіграє і суто технічна логістика: великим танкерам складно й небезпечно маневрувати у вузькій, замінованій протоці, тож ефективніше, коли кілька малих суден швидко забирають нафту в портах Затоки, а вже безпечний океанський танкер перевозить весь зібраний обсяг на далекі відстані.
Джерела на ринку зазначають, що реальні обсяги тіньового транзиту перевищують попередні оцінки аналітиків у 4 млн барелів на добу. Міністр енергетики США Кріс Райт заявив, що за останній тиждень через Ормузьку протоку проходило близько 9 млн барелів на добу. До початку війни цей показник становив приблизно 20 млн барелів на добу.
На початку конфлікту з Іраном на ринку побоювалися стрибка цін до 150 доларів за барель. Однак завдяки тіньовим схемам постачання, наявності альтернативних трубопроводів і розконсервуванню резервів ціна еталонної нафти Brent тримається в діапазоні 80-90 доларів за барель.
Однак, перевезення залишаються вкрай небезпечними. Державна нафтова компанія ОАЕ ADNOC підтвердила, що з початку конфлікту нападів зазнали 23 її судна в Ормузькій протоці: одна людина загинула, ще 20 отримали поранення. Через високі ризики більшість судновласників відмовляються заходити в Перську затоку, тож доходи й ставки фрахту для тих танкерів, що продовжують працювати на ключових маршрутах, злетіли майже до 500 тис. доларів на добу.